Отже, він таки це зробив. Німецький диригент Міхаель Ґюттлер минулої суботи виступив у Москві. У залі імені Чайковського, де нещодавно піаністка Елізабет Леонська виступала для російських солдатів та їхніх родин за вільним входом, Ґюттлер диригував Російським національним оркестром у концертному виконанні опери Вагнера «Лоенгрін», за участю відомих солістів, які славляться своєю лояльністю до російського керівництва. Про це свідчать відео та фотографії, передані нам кількома глядачами з публіки, а також програмка, яка також є у редакції. Генеральна директорка Фонду підтримки музичного мистецтва Олени Образцової Наталія Ігнатенко, про яку подейкують, що вона консультує Путіна з оперних питань, написала про цей вечір у Facebook: «Усе склалося якнайсприятливіше: диригент німецької національності, який розуміє стиль Вагнера, - Міхаель Ґюттлер. За його задумом у всіх проходах залу були розставлені шість трубачів, які відповідно до партитури опери створювали об’ємний стереозвук».

Виступ Ґюттлера є особливо примітним передусім тому, бо не виключено, що диригент за допомогою свого адвоката вдався до брехні перед цим концертом. Наприкінці травня цього року OPERN∙NEWS надіслав диригентові електронного листа із запитанням, чи справді він має намір диригувати згаданий концерт 13 грудня, який уже тоді значився в базі даних виступів Operabase та на сайті Російського національного оркестру. Те, що сайт OPERN∙NEWS через годину після надсилання запиту на коментар вийшов з ладу внаслідок DDoS-атаки, безперечно, було лише збігом. Ще дивнішою виглядала обставина, що запис в Operabase наступного дня просто зник. 3 червня, у день завершення встановленого терміну, надійшла відповідь від адвоката Ґюттлера Штефана Візера (юридична фірма Dr. Flügler & Partner):

Мій довіритель, пан Ґюттлер, передав мені для відповіді Ваш електронний лист від 28 травня. Я уточнюю, що мій довіритель не має жодних договірних зобов’язань у Росії, зокрема й щодо згаданого Вами московського “Лоенгріна”. Те, що мій довіритель відмовляється від ангажементів у Росії з лютого 2022 року, Вам відомо. Нібито “інформацію […] в Operabase” за вказаним Вами посиланням знайти неможливо. Навіть якби така інформація там містилася, вона все одно була б неправдивою. Те саме стосується сайту організатора. Дозвольте ввічливо попросити Вас утриматися від публічного поширення неправдивої інформації, що стосується мого довірителя.

Про причини такої поведінки можна лише спекулювати. На момент запиту диригент перебував у судових спорах як з OPERN∙NEWS, так і з українськими активістами, у яких головним питанням був ступінь його зв’язків з Росією. Чи, можливо, Ґюттлер побоювався, що його московський ангажемент може негативно вплинути на ще не ухвалені судові рішення?

Фактично пізніше земельний суд Штутгарта у другому позові Ґюттлера ухвалив рішення проти OPERN∙NEWS у трьох із чотирьох пунктів. Крім того, Ґюттлер скористався дивовижною відмовою нашого адвоката від виконання своїх обов’язків, що унеможливило апеляцію – а отже, й розгляд справи у вищій судовій інстанції.

Не чистий аркуш

Водночас відповідна палата земельного суду все ж установила, що було коректно писати, що Ґюттлер і його дружина Алесія Шаповалова публікували в соціальних мережах коментарі, які відповідали російській пропаганді та частково вже не є публічно доступними. Також нам дозволено писати, що Алесія Шаповалова, яка неодноразово публічно демонструвала свою дружбу з Анною Нетребко (і навпаки), у 2014 році вітала анексію Криму Росією. Попри це, 13 червня 2023 року Ґюттлер тріумфував у Facebook з приводу свого судового успіху, хоча два важливі пункти були вирішені на користь OPERN∙NEWS:

І знову є ухвала […] проти журналіста, який на власному, фінансово витратному й “жорсткому шляху” вчить вчить різниці між безпідставним наклепом і неправдивими твердженнями, з одного боку, та свободою думки і преси — з іншого. ;-) З нашого боку не бракувало посередницьких пропозицій. Він хотів це перевірити. Тепер він це знає. […] Нагадує певний тип хатньої мухи, яка не хоче зрозуміти, що крізь зачинене вікно не можна пролетіти…

У згаданому треді, який досі є публічно доступним у Facebook, Ґюттлер навіть опублікував уривок з рішення суду, де, що цікаво, перелічено заборонені нам пасажі. Програні пункти там, утім, не згадуються. Щодо «посередницьких пропозицій» слід зазначити, що після тексту Мартина Кінцля, проти якого Ґюттлер словесно повстав, OPERN∙NEWS запропонував диригентові інтерв’ю, аби він міг викласти свою позицію. Замість інтерв’ю з’явився перший із кількох адвокатських листів, а у двох інтернет-аматорських журналах з великою аудиторією було опубліковано памфлет Ґюттлера, просто передрукований без надання редакції OPERN∙NEWS можливості висловитися.

Як би там не було: те, що Ґюттлер опинився в центрі уваги українських активістів, з огляду на його пристрасну й конфліктну активність у соціальних мережах, у яку він, очевидно, вклав надзвичайно багато часу й енергії, видається зовсім не дивним. Окрім регулярних словесних сутичок з активістами, він також привертав увагу дивакуватими коментарями в нібито незначних каналах. Таким чином він брав участь – для людини громадського інтересу достатньо примітно – у низькопробній дискусії у квітні 2024 року про бомбардування Дрездена під час Другої світової війни, яке без сумніву було воєнним злочином, і на, ймовірно, риторичне запитання користувачки, хто ж почав війну, відповів: «Great Britain declared war on Germany on 3rd September 1939. Didn’t they?» – що може бути витлумачене як покладання провини за початок Другої світової війни на Велику Британію - так само, ніби перед оголошенням війни не відбулося німецького нападу на Польщу.

Конфліктний талант

Усе це тим більш прикро, що Міхаель Ґюттлер свого часу був перспективним талантом. Під час роботи в міському театрі Клагенфурта він вважався наймолодшим головним диригентом Австрії - аж поки інтендант Дітмар Пфлегерль не звільнив його без попередження. Тодішній губернатор Каринтії та лідер FPÖ Йорг Гайдер тоді марно заступався за юнака.

Кілька місяців потому Ґюттлер став асистентом Валерія Ґерґієва, згідно з поданою до суду присяжною заявою — лише «приблизно на три місяці». Натомість Михайло Аґрест як свідок у суді заявив, що він, так само як і Міхаель Ґюттлер, роками був асистентом Ґерґієва. Чи є визначення «асистент» коректним для регулярної співпраці з інтендантом Маріїнського театру Ґерґієвим чи ні - у поблажливому портреті диригента Фолькер Мільх у Wiesbadener Kurier написав, що Ґюттлер «протягом 17 років був постійним запрошеним диригентом у Санкт-Петербурзі та працював головним диригентом у Єкатеринбурзі на Уралі».

У той період Ґюттлер, зокрема, часто диригував і у Віденській державній опері. Згідно з архівом виступів оперного театру, до кінця 2020 року він загалом 79 разів стояв за диригентським пультом на Рінґштрассе - йдеться виключно про репертуарні або повторні вистави; одного разу він терміново замінив свого колишнього шефа Валерія Ґерґієва.

Ці часи, схоже, минули. Два роки тому в Вісбадені його хоча й розглядали як наступного генерального музичного директора, але зрештою посаду йому не довірили. Відтоді кількість виступів Ґюттлера залишається обмеженою.

Переконливий шпагат?

У західних медіа, а також у суді, Ґюттлер - попри вже згадані дописи в соціальних мережах -неодноразово демонструє дружнє ставлення до України. Фолькер Мільх писав про інтерв’ю з Ґюттлером у Wiesbadener:

«Починаючи з 24 лютого 2022 року, дня нападу на Україну, Ґюттлер більше не був у Росії: “Це неможливо. Я не можу цього робити”. Не може бути жодного сумніву, що саме ця країна є агресором. […] Росіяни, які виправдовують свій напад “цілковито брехливим наративом визволення від фашизму”, мають розуміти страх своїх сусідів».

Чи знав про це московський організатор? Адже Російський національний оркестр фінансується Міністерством культури, і лише минулого вересня за розпорядженням Путіна був відзначений подячним листом, який можна знайти на сайті оркестру і який зазвичай адресують інституціям, що виконують офіційне завдання поширення «великої російської культури». Також солісти Дмитро Корчак та Євгеній Нікітін добре відомі своєю підтримкою режиму.

У день свого московського виступу Ґюттлер публічно поширив повідомлення про  звільнення політичних в’язнів у Білорусі й назвав це «Хорошими новинами!». Абсурдним чином він при цьому вказав, що перебуває в міланській Ла Скала (див. скріншот). Крім того, біографія Ґюттлера доступна в російськомовному розділі вебсайту Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі — після того, як англомовна версія, яку ми змогли підтвердити в суді, зникла протягом процесу. Чи вже поширилася серед західних інтендантів інформація про дивну поведінку Ґюттлера? Той, хто сьогодні шукає його ім’я в базі даних Operabase, знаходить: «Жодних майбутніх виступів».

Оновлення від 02.01.2026: Адвокат пана Гюттлера зазначає, що пан Гюттлер відмовився від участі у постановці «Лоенгрін» у травні або червні 2025 року, і на його місце було залучено іншого диригента, який, однак, на початку грудня не зміг виконати обов’язки через хворобу. Після цього пан Гюттлер вирішив взяти участь у виступі. Чому, незважаючи на це, пан Гюттлер з травня минулого року за результатами наших вибіркових перевірок до дня концерту 13 грудня зазначався на вебсайті концертного залу як диригент, хоча там були відмічені інші зміни у складі виконавців цього концерту, залишається невідомим.

Оновлення від 03.01.2026: В офіційних документах, які є в розпорядженні редакції, участь Міхаеля Ґюттлера в концерті зазначається як умова для виплати гонорару, включно з посередницькою комісією, у розмірі 2 747 620 рублів (приблизно 29 200 євро) одному з учасників — «солісту-тенору». Це дає підстави дійти висновку, що Ґюттлер був ангажований через посередництво Дмитрія Корчака — і що його гонорар, імовірно, був виплачений через Корчака. Відповідні запити до пана Ґюттлера та його адвоката на цей момент залишилися без змістовної відповіді.

OPERN∙NEWS працює за неприбутковою моделлю, а SLAPP-позови коштують грошей. Підтримайте нашу незалежну роботу за допомогою підтримувальної підписки або в межах нашої кампанії зі збору пожертв «Вільна преса проти руZZкої культурної політики» 
 

Німецька версія цієї статті / Deutsche Version dieses Artikels

Англійська версія цієї статті / English version of this article